sofi.io.ua

 
Тобі
Гріються мої мрії в архіві твоєї аськи, а я плекаю надії, щоб дарувать тобі щастя - хоч невеличке сонце, хоч шматочок неба, щоб у тебе було все, що тобі лиш треба: весняний радісний настрій, гарячі літні бажання, осінні пристрасні сльози, зимові ранні смеркання, щоб тобі було легко, щоб ти знов міг літати! Моє найрідніше Сонце, тобі би свободу дати, оту, що бється зсередини, оту, що в душі блукає, щоб був з близькими поруч, що тебе люблять-кохають, щоб з ними спільна мова ...
21 июн 2008 {474 просмотра}
* * *
Мережачи папір нерівними рядками, дивлюся у вікно, тоноване дощами, і сонце вдалині, сідаючи за обрій, нагадує мені про вже минулі дні.
21 июн 2008 {421 просмотр}
Без тебе
Холод моїх долонь, гарячий натиск скронь та сухість у очах - осінньо-тужний страх. Тебе вже давно нема, спогади, як кіно, десь у душі зима, байдужість й все одно - зустріну я знов тебе, вудчую дотик рук, а чи плекатиму довго солодкий біль своїх мук.
21 июн 2008 {460 просмотров}
Симфонії осені
Холодне небо бавиться дощами, пускає їх над сірою бруківкою. Листки останні з вітрами кружляють над домівкою. Осінь грає між нами свої тужні симфонії, а ми, не підозрюючи, ловимо їх долонями.
21 июн 2008 {455}
Я хотіла любити
Я хотіла зловити промінь в замороженому вікні, та мороз малював картину - не побачити світла мені. Я хотіла любити вітер, та він бє мене по щоках, і запутує геть волосся, він не вірить моїм словам. Я хотіла любити осінь із запахом жовтого листя, та вона мене мучить дощами на вулицях спустілого міста. Так багато всього я хотіла, що стомилась навіть хотіти, головне щоб лишилась віра, що ще вмію любити й жити.
21 июн 2008 {438}
* * *
Знову все нереальне, знову все уві сні, я хочу бачити край, де линуть чужі пісні. Я хочу далеко жити, не бачити себе збоку, не хочу зовсім тужити, не хочу наступного року. Я хочу життя в нереалі, щоб було усе далеко, щоб болі мене не торкались як зими мого лелеки. Не хочу я ні любові, ні променів сонця ясного, ані зірок ночами, ані здоровя міцного. Нічого зовсім не хочу - лиш хочу жити снами, щоб можна було зупинити усе, що стається з нами.
21 июн 2008 {458}
Мої сни
Я хочу, щоб одної осінньої ночі, під вялий стукіт дощу намиста мені приснилось місто дитинства, засипане жовтим листям. Приснились знайомі вулиці, зустрілись знайомі люди й розказали небилицю про те, що можливо буде. Я хочу побачити тих, кого вже давно немає... вудчути їхню присутність у сутінках рідного краю, а потім прокинутись раптом й нічого не памятати, знову все призабути, знову не сумувати.
21 июн 2008 {440}
В небі хмари пролітали
В небі хмари пролітали, небо білим малювали, замальовували літо ніжно-ніжно білим цвітом, і рожево-веселковим, й сірувато-кольоровим. В небі хмари пролітали, сонця сяйво просівали, вибудовували замки волохаті білі хмарки з наших літніх мрій, з наших радісних надій. В небі хмари пролітали, величаво кораблями і на плесах відбивались білосніжно лебедями, і пухнасті розпливались, наче в вирій повертались. В небі хмари пролітали, ох немало, їх немало, мов спішили і тікал ...
21 июн 2008 {517}
Волошкове поле
Волошковим полем, полем колосків я ішла до тебе з наших літніх снів, я ішла до тебе й, наче гордий стяг, наше щастя-долю несла у руках. Волошкове поле, наче ніч казкова, голубизна неба, роси ті ранкові. І воно зявилось як любов, як повінь - заквітчало нас поле волошкове. Заквітчало літом ясно-синім цвітом і любов, і поле - Поле колосків. Я сплела для тебе мрії із волошок і поклала нишком їх тобі у сні.
21 июн 2008 {746}
Тату
Горобини кетяги, наче рижі сонечка, світять з-під сніжинок білої зими. У вікно заглянувши, знову я подумала: "Любий милий тату, як живеш там ти?" Ти в краю далекому, біля моря синього, зберігаєш спогади, мов старі листи. І весною ранньою разом із лелеками своє день народження відсвяткуєш ти. І на пору теплу ми чекаєм разом, кожен в себе вдома, у своїм краю. Та чи в холод лютий, чи при яснім сонці я тебе, мій тату, згадую й люблю.
21 июн 2008 {521}
Мазюкали
Мазюкали, мазюкали дощиком по склі хмаринки похмурі в нашому дворі. А ми сумували в сутінках кімнати - дощик, як завжди, кличе сумувати. Ми поопирались і під капель шум вчилися сміятись з невеселих дум. Як це нам вдалось не буду судити, теплий літній дощ знов буду любити.
21 июн 2008 {503}
Срібні кетяги
Срібні кетяги полумяної осені розлетілися дзенькотом капель дощу по пожовклому листі дерев, що уже зготувались до довгого сну. Я тебе любитиму і холодною осінню, коли вітер з дощем навівають тугу сумну. Ти чекай на мене і я непоспіхом із своєю любовю, коханий, до тебе прийду.
21 июн 2008 {446}
Мене вже не буде
Прохолода війнула на мене із тиші могильних склепів. Моя душа, заблукавши у світі знайшла дорогу угору - серед могил, укутаних саваном смерті, туманних обрисів хрестів. Мене більш нема і я не журюся - жураться журавлі тонким ключем, журиться сіре небо своєю осінню, холодний вітер несе задуму похмурого ранку. Сонце вивільнить радість обличчь, останній щебіт останніх птахів, заснулих квітів та дерев. А мене вже не буде, лиш жовтий осінній листок опуститься на ...
21 июн 2008 {505}
Вуркотики
Ромео з Макдональдсу й Димко весь з туману, пухнасті котята, що Кенді їм мама. Такі вони різні, маленькі й хороші, очата щиренькі, зелені в пороші. І муркають голосно маленькі котята, і граються смішно кумедні малята, за мишкою бігають, мов справжні мисливці й на дах вони лазять хвостаті сміливці. Ромео ревнивий, хвалько полосатий, лиш його гладити, найкращий він ладо. Димко боязливо на мене зглядає, плохенький пухнастик щось своє гадає. А жвавий Ромео уже на фіранці, ...
21 июн 2008 {454}
Вдома
Хвилинка, неначе сніжинка, злегка покружляє й її більш немає - сховалась між сніжинок-хвилинок. І не помітиш різниці як час по хвилинці швиденько збігає. Ще трішки удома, ще хвилька спокою, і знов закручуся в потужному морі. А тут усе легко, а тут усе тихо, тут справді удома, повному сміху - уранці всміхнеться до мене росинка, і сонця промінчик, й рожева малинка. А вдень палке сонце теплом напуває, увечері вітром легким обдуває. Лелеки клекочуть на липі сусідній на ...
21 июн 2008 {475}
Казка
Не люблю я і не вірю, щоби не боятись мрії, і не плакать, й не тужити. Так, боюся знов любити! Не боюсь цього сказати, зможе хтось - буде чекати, а не зможе, то забуде. Не заплачу, не згорюю, знов життя я розмалюю в барви щастя і спокою, сонця, радості, любові, в барви ніжності і ласки... Знову в мене вийшла казка.
21 июн 2008 {386}
Зелена торбинка
Пухнасті вії примарного сну злетіли легко, відкрили весну. Навчилась любити і слухати вітер, ловити дощинки в розкриті долоньки, летіти до світла метеликом юним, й недолітаючи любити на віддалі, всміхатись друзям, радіти смішинці і щастя носити в зеленій торбинці, ніжним дотиком відкрите у мрії, тихе і сонячне, повне надії...
21 июн 2008 {427}
При світлі місяця
Відлетіти у небо пірїнкою З легким подувом теплого вітру. Стати у небі краплинкою зеленолітньго дощику. Бути у сонці, гладити промені, згоріти з ним у яскравому пламені. Бути людиною і при світлі місяця просто вірити в те, що віриться.
21 июн 2008 {420}
Перекотиполе
Я прийшла до тебе з вітром Степовим перекотиполем. Ти мене так хотів зловити, Покотилась ж я далі полем, Я тобі не хотіла вірить, Я повірила більше вітру У його любов непостійну Й вітряну вдачу хитру. Й залишилася у долині Одиноким некотиполем І згадала тоді про тебе, Я згадала про тебе з болем. Я хотіла тебе відчути, Яхотіла відчуть твої руки, Відчути, щоб знову забути, Знову вірить в любов-оману, Та не буду тебе просити. Я просити тебе не стану.
21 июн 2008 {459}
Далекі дороги
Живу без життя я, живу і без сміху ясного, без того, щоб випити "на коня" і рушити знову в дорогу; Без наснаги міцної, що рушить усі перепони, немає у мене ані коня, ані для нього попони. Можливо десь там вдалині чекали б мене і пригоди, і сповнені сміху чи болі в очах встрічались би різні народи, я би побачила гори в снігу й зелені квітучі долини, а чи Сахари сипучі піски й білі від моря перлини. Всміхнулась б від радості, від чудес чужої країни, і повернулась сповн ...
21 июн 2008 {470}
Просто
Розкажи про зорі, про бурхливе море, про весняний запах палких почуттів. Я тобі повірю і відкрию мрію, мрію із дитинства моїх ранніх снів. Ти мені розкажеш про веселу казку і про справжнє чудо - наші почуття. До тебе прилину запашним я цвітом, без сліду полину, гіркоти чуття, ти мене огорнеш почуттів туманом - я тобі повірю і питать не стану. Просто так повірю в щирість твоїх слів, тож і ти повір - слухай відчуттів. Так буде не завжди, може ти обманеш, може я зап ...
21 июн 2008 {436}
Світ мимоліть
Розлетітись цвітом ще торішнім літом і опасти листям в сонячній порі. Я зачарувалась тим повним світлом, що запломеніло в ранішній зорі. Все живе буяє, дощем випадає, і думки змиває льотом буревіть й навіть не згадає, що й кого чекає у цьому жахітті - світі мимоліть. Всі чуття злетіли й запалахкотіли пянким ароматом весняних цвітінь, в голові кружіння, думок мигкотіння про цвіт-переліт світу мимоліть.
21 июн 2008 {488}
Смарагдовий сон
Ніжність. Тиша. Скріплює віки сон і ось мені сниться ніжно-смарагдовий тон. Крізь туман здалеку обриси розмиті, кольори веселки змальовані миттю, і життя мов видно крізь призму добра... та враз прокидаюсь і сну більш немає - лиш десь вглибині лишився на згадку спогад мені, смарагдовий спогад нічного туман, що бється крізь сонця промені пяні.
21 июн 2008 {450}
Моя весна
Сонце, сміх, радість утіх.. Знову весна, знов не одна. Мрії весь час вдень і вночі думку мені не шепочіть. Та й опинитись у тишині чомусь не всміхається зовсім мені. Міцні обійми, голос та губи - хочу цього, мов солодкої згуби. Розум же швидко мені прокричить: "- Гей, зупинись, не старайсь обдурить, все це тривати буде лишень мить!" А попереду життя, ціле життя... складене з митей мого почуття. ;)
21 июн 2008 {421}
Теплий вогник квітки
Теплий вогник Квітки у сутінковій тишині Вечора кличе-манить до себе ніжною замріяністю, теплою задумою, тихою музикою соловїного неба. Не зривай її, посиди поруч. Он, в небі пливуть Зірки, одна з них помітила Вас і блиснула своїм оком- підморгнула. Інша злетіла додолу, згорівши яскравим вогником у синьому небі. Тихий сум, туман почуттів охоплює Тебе, зникають думки ...
21 июн 2008 {459}
Протиріччя
Камін. Тепло вогню зігріває душу, а надворі лиш холод арктичний слова заморожує, та гарячішають чомусь почуття й міцнішає бажання до життя. Ні, сховатись слід від снігу та туги, від почуттів усяких небезпечних! Спокійно душу вогником зігріти, щоб вірити, надіятись і мріяти, що можуть бути справжні почуття, та не пускати мрії у життя. Кохати може лишень смілий. Сховатися так просто у коробку від почуттів, та чи життя у клітці без кохання, без спільних снів? одні ...
21 июн 2008 {473}
Зоряні бажання
Вночі між зірками війни ідуть за місяць, за сонце, за неба кусочок, за серце людини, любові шматочок. Часом якась зірка додолу злітає, щаслива ця зірка в коханні згорає. За мить пролітає й її вже немає, та слід від щастя свого залишає, нема тому щастю ні краю, ні мірки, і можеш бажання ти загадати, бо вміє зоря отак помагати і людям, й птахам, й усьому живому. Хоч зорі й холодні, самі не бувають, як люди, щасливі, хіба що від того, що сяйвом незвичним чиєсь кохання ...
21 июн 2008 {424}
Замріяне небо соловя
Летять у далеч неба з мріями птахи. Чи багато треба щоб летіть туди? Треба просто вірити в небо соловя, треба все любити, що дає земля. Полетиш, мов хмарка, в неба височінь, забереш з собою і світло, і тінь, будеш, мов пушинка, в мріях десь летіти, лиш б не перестати вірити й любити.. Об камяні скелі серце не розбити, світло маяка свого не згубити, з неба та землі дороги не збитись... Вір, моя ти доле, сонце ще зійде, розквітнеш на волі і щастя буде, ми з тобою стрі ...
21 июн 2008 {525}
Вечерові сутінки
Вечір почався веселкою - райдугою метеликів, променями вечірніми Сонечка притомленого. Земля всміхнулась щиро своїм личком умитим, матері вкладають спати своїх потомлених діток. Земля вечірніми віками вкриває свої оченята, темнішають води тихі і в малих озерцятах. Збирає квочка курчаток, кличе до себе їх спати, заплющує очки й пташка - літати весь теж тяжко. Сховалась на дно саме малесенька рибка, в будинках зникає світло, не світяться більше шибки, люди лягли вже спати, де ...
21 июн 2008 {557}
Місто дитинства
Рідне місто, рідний двір, рідна моя хата - чи забути можна те і не памятати? Соловейка ніжні трелі десь на деревині чи достиглії червоні ягоди калини? смачні яблука сусідки, початкову школу, друзів й подруг, що для мене були рідним колом? Та чи можна забути Рідний край дитинства, що проглядує, мов сон з зеленого листя, що ясніє мов роса на яскравім сонці, що був лагідним до тебе, мов мама до донці? Тут одразу, наче свіжі, можна відшукати на стежині ті сліди, що ведуть до х ...
21 июн 2008 {464}
Ти - Людина
Ясноголубими, яснокольоровими стежками й дібровами йдем в далеку путь. з радостями дальними, з смутками прощальними йдем у ту дорогу, що життям зовуть. Зміни ми принесли, квіти ми зірвали, із струмка набрали смачної води... просто ми забули, та й не памятали, інші покоління ще прийдуть сюди. Нас завжди просили, нас усіх молили й кожного зокрема: "Людиною будь!" Та не памятаєм а чи забуваєм ту постанову, що звучить знову як пересторога: "Ти Людина. Ти ...
21 июн 2008 {422}
Зірки
Зніми ти із серця печаль, поглянь туди у синю даль- у ній ти побачиш зірки, у них усе навпаки. У них негарча любов, холодні у них почуття, мандрівка в височині для них означає життя. Ти можеш забути про них, не буде великий це гріх, щоночі побачиш їх знов, відчуєш холодну любов. А зранку забудеш усе, ріка ж бо життя нас несе, живемо ми не з зірками, з людьми живемо ми днями.
21 июн 2008 {428}
Дощ у дощі
Дощ за вікном, дощ у душі, сумно тобі, сумно мені. Шелест дощу десь надворі нам навіває думи сумні. Це вже не каплі! Це вже не дощ - гроза розквітла букетом із рож. Блискавка сяє там у вікні, грім розсилає удари дзвінкі. Всі вже удома, нікого на вулиці, лиш потічкам стежки мандруються, лиш листки шелестять на деревах, лиш пташки сидять невеселі. Затишно вдома, тепло і світло, думи летять в цю грозу літню, стишують грім, блиски тамують, і потічки у дорозі га ...
21 июн 2008 {529}
Зірочка-доля Надійці Тимурі
Малий ангелочок у небі летить, у ручках у нього зірка горить. Та ні, це не зірка, це доля дитини світитись у небі буде віднині. І ангел крилатий теж не простий, захистом буде дитині малій. Дитині радіють і мама, і тато, новину цю любу розносять всі радо- Нове дитятко сьогодні родилось і ангеля з неба до нього спустилось, віднині дитинка буде під опікою цього ангеляти; маленькою ручкою захистить дитину, а із малятком і цілу родину, прикриє крилятком новину їх втіш ...
21 июн 2008 {424}
Тихо...
Тихий дощ, тихий жаль, Чиста сльоза, наче кришталь. Думи летять кудись у даль, здавлює серце тиха печаль... Хочу ж любити, наче вогонь, Хочу палити полумям сон, Хочу взаємності у почуттях, хочу забути, що таке страх. 19.05.2001
21 июн 2008 {385}
Пісня життя
Пісня душі лунає, саме серце співає тиху пісню життя. Скільки в ній каяття! Летить ця пісня, розтинає склепіння всі, і в небі розлітається, випадає у росі, зі світанком світить кольоровим сонечком, в небо підіймається веселковим дощиком, летить жайвороном над землею зеленою, залітає у хатинку до людей пташиною. То біжить дитиною по малій стежині, то світить промінцем там в височині, раптом зявляється в матері на віях, що малу дитину на руках леліє, прокидається на губа ...
21 июн 2008 {490}
День зєднання двох сердець посвята подружжю Тимурів
Біла фата покриває волосся ніжним серпанком здійснених мрій, все задумане зараз збулося, по платті біжить промінь злотий. Він дивиться ніжно, з любовю, Вона відсилає погляд такий же, погляди мовлять:"Бути з тобою Нам навіки. Інакше не зможем." Ніжним кольором стиглого персика світяться квіти на білому платті, погляди ніжні в розмові сплелися, лиш закохані можуть отак розмовляти. Друзі навколо, раді усмішки, церемонію священник уже починає, а їм нікого на світі не треба - ...
21 июн 2008 {572}
Осінній дощ
Капелька за каплею дощ капотить, думка за думкою в голові летить. Пролітає мрія десь там за вікном. В серці є надія, що все буде знов. Стукіт срібних капель об моє вікно навіває думи, сум - і все одно живе там у серці мрія в нас одна, що загляне сонце до мого вікна. Але зараз надворі дощ тихо шумить, вічним відпочинком є в нас кожна мить. Капелька за каплею дощ капотить, думи пролітають й серце знов болить. 19.03.2001
21 июн 2008 {2128}
Піди до лісу...
Піди до лісу, друже мій, весною, не думай ти, що тут болото, адже весною можна розшукати й серед болота серця злото. Ти не ступай на рештки снігу, під ними може грітися життя - маленькі провісники весни - підсніжників й фіалок пупяття. Тоненька павутинка простягнулась, на ній промінчик сонця грає, а ти, дивись, взяла й посміхнулась, бо ти Людина й ти це знаєш, бо все на світі щастя у природі, у тім єднанні з нею навесні, прийди до лісу ти весною й відчуєш зразу як почав рости. ...
21 июн 2008 {446}
Осень в южном городке
Словно птица над волною Осень в южном городке То взлетает, то ныряет - исчезает вдалеке. Холода, дожди и тучи - так внезапно все пришло... А тепло? А солнце? Где вы? С летом канули на дно. Уезжают, улетают, мчаться люди в города, их увозят в даль с собою самолеты, поезда. В городах же как обычно лишь усталость, суета, ну а лето, солнце, море - как мираж все, как мечта. А на юге тихо, пусто, бродят чайки на мели и на дне морском глубоком грез-мечтаний корабли. Еду я домо ...
20 июн 2008 {375}
Осінь
Осінь плаче нічним дощем, Осінь б’ється об вікна розпачно А за вікнами тими ми – Не самотні в своїй самотності. Вітер тужно своє кричить, Мов загублений десь над пропастю Я схиляюся над листком Поділитись своєю осінню. І не сумно мені зовсі′м За цим літом із менестрелями Просто осінь з вітром граються Почуттями, немов качелями.
28 апр 2008 {498}
Нитки вулиць
На запутаних нитках вулиць Я сховалася від усіх, Бо з’явилася знову втома У зелених очах моїх. Мені знову вже мало сонця, Я вже знову хочу тепла, А мої крижинки-сльози Не стопилися на щоках. Мені холодно. Я холодна. Ще з’явився раптово страх, Що душа моя потанцює Жити в інших –чужих краях. Я не хочу цього, не хочу – Хочу сонця я саме тут, Я боюся далі мовчати, Бо думки мою душу рвуть. На нерівні дрібні кусочки ... і на впевненість у очах. Я дійшла до тієї крапки, Де закінч ...
28 апр 2008 {417}
Лист
Лист. Приходить лист, маленький промінчик, із міста дитинства згадки камінчик падає з рук. Злітає конверт, шелест паперу і світ душі розкритий в листі нерівними буквами солодкого голосу минулого... Злітає тиха сльоза, осідає легкий смуток в зіницях очей, згортається лист, ховаються букви в маленький конверт. Залишаються думки, думки-спогади, повільно розпливаються ранішнім туманом і осідають у куточку душі. Настає реальність...
28 апр 2008 {420}
Я повернусь.
Я повернусь. Я не хочу про це писати - зрозуміти це все нелегко, я не хочу про це кричати, прокричать за мене лелеки. Я не хочу їхати з дому, я не хочу кудись летіти, тут залишу сум і втому, щоб могти ще колись радіти. Я сюди ще, мабуть, повернусь - в серця є лиш одні дороги, журавлем у небо скинусь, весняні замолю тривоги. Я сюди ще, мабуть, повернусь, я ще хочу сюди вертатись і торкатись, до болю стискати, все, що рідне мені стискати. І рушаючи у дорогу за далекі шістсо ...
28 апр 2008 {512}



Пиши українською Гуртуймося на monastyryska.сом anegdot.com.ua BONBON - подарки хендмейд, Киев, сумки, бижутерия, аксессуары, декор, игрушки, авторские куклы
BONBON - подарки хендмейд, Киев, сумки, бижутерия, аксессуары, декор, игрушки, авторские куклы
http://3.bp.blogspot.com/-YrlRHwP0qIc/TogtsWaXFzI/AAAAAAAAEpE/bQ4s--bp-ps/s1600/Scrap-Lavka%2Bbanner.jpg